Т.Г. ШЕВЧЕНКО – ДО 205-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
І милосердному молюсь,
Щоб ви лихим чим не згадали…
Т. Г. Шевченко
9 березня 2019 року минає 205 років від дня народження національного генія і пророка, духовного батька українства Тараса Григоровича Шевченка.
«Шевченко як поет – це був сам народ, що продовжував свою творчість», «поезія Шевченка – безпосереднє продовження народної поезії», – проголошував, наприклад, М. І. Костомаров. Констатуючи повсюдне згасання народної поезії під тиском цивілізації англійський славіст В. Р. Морфіл бачив останні ії вогнища на Україні, а Шевченка називав «одним із останніх народних співців».
Думи народу, його сподівання і прагнення були для Шевченка тим джерелом, яке підтримувало в ньому полум’яний вогонь творчості. Ніхто з українських поетів з такою ніжністю не відбив у своїх творах невичерпну любов до свого краю, до свого народу, до чарівної української природи.
Т. Г. Шевченко підняв на найвищий рівень ту дорогоцінну духовну спадщину, яку протягом віків створювали українські безіменні генії – творці народних пісень. Він здобув українській літературі загальне визнання і гідне місце в ряду національних культур світу, і, за словами Рауля Чилачави, «одним із перших гарантував вічність своєму народові, своїй мові, своїй культурі».
Шевченко для нас – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. З чого черпають сили й надії. У глибини майбутнього посилав він свої непорушні заповіти синам свого народу, і серед цих заповітів перший і останній:
Свою Україну любіть,
Любіть її... во время люте,
В остатню тяжкую минуту